Наче вулик наша школа
Вся вона гуде, як рій.
І здається, що довкола
Розквітають квіти мрій.
Ми живемо у маленькому, мальовничому, шахтарському місті Марганець, яке розташоване на півдні Дніпропетровської області. Наша школа – це наш другий дім. Учні мого класу – двадцять дев`ять допитливих, активних, енергійних «бджілок».
Ми навчаємося за технологією особистісно-розвивального навчання Ельконіна – Давидова. За цей час ми провели цікаві виховні заходи: «Школярем ти став», для батьків свято «День відкритих уроків», «День української писемності та мови» та ін. Нашим класним гаслом стали слова: «Пізнаєм! Досягнем! Здобудем!» У нашому 1-А усе вирує, кипить, крутиться, обертається якщо, звичайно, докласти певних зусиль. Мені подобається бачити очі, які горять. Чути здивовані й захоплені вигуки. Спостерігати за радісними посмішками на щасливих обличчях дітей. Виховання дітей – дивовижний досвід, але він також накладає на плечі вчителя велику відповідальність. Я хочу виховати добрих, чуйних, організованих дітей. Заохочую їх до творчого мислення, відповідальності, взаєморозуміння й самовдосконалення.
Розвиваючи комунікативні здібності, мої учні щиро спілкуються як з вчителями, так і між собою, відкриті і щирі, цікаві співбесідники, самостійно розв`язують власні проблеми, уміють вислухати й оцінити думку іншого та відстояти власну думку, бачать свої помилки, аналізують їх, роблять висновки, уміють визнати свою неправоту, здатні взяти на себе керівництво. Мої учні дружелюбні, толерантні, уміють жити та працювати в колективі.
Немає коментарів:
Дописати коментар